Ця ілюстрована розповідь жодною мірою не є спробою реалізації себе яко ессеїста чи, бодай, навіть журналіста. Тому без жодних вступів і пояснень "де?" "хто?" "коли?" я спробую викласти своє бачення цієї історії суто задля своїх рідних і друзів, кому це може видатись цікавим. Може, навіть більшою мірою  - для себе, щоб потім колись пригадати як це було. Адже не кожному Господь дарує таку нагоду побачити світ. І ще рідше такі щасливці трапляються на теренах колишньої радянської імперії.

Таким я побачив вперше головний корпус університетського містечка (Cite Universitaire), коли вийшов із станції метро (а точніше - RER - Réseau Express Régional - мережа регіональних експресів) Cite Universitaire. Порівнюючи із іншим (і єдиним відвіданим раніше) кампусом -Harvard University, - тут масштаби вражають. Представленність країн - неповний перелік: Мексика, Аргентина, США, Канада, Німеччина, Бельгія, Британія, Алжир, Туніс, Індія, Швейцарія, Японія, Китай і, навіть, Вірменія. Як не вірите -  подивіться самі - http://www.ciup.fr/en/actuel/citescope . Не менше вражає перелік спеціальностей, представлених у кампусі - палеонтологія, психіатрія, історія мистецтв, медицина, архітектура, література, менеджмент і багато чого іншого годі запам'ятати. Не дає спокою одна думка: цілий світ - тут. А де ж ми? Невже це і є наша знаменита самодостатність?

Моя кімната - розташована в Італійському корпусі. 

Це - вестибюль. Фреска - правдива Ломбардійської школи 14-го століття з храму Santa Maria della Salute у Мілані, відреставрована у 2008 році і подарована італійським урядом Італійському корпусу Cite Universitaire у Парижі.

 Це -двері, які теж були мною помічені під час очікування конс'єржа із ключами від моєї кімнати.

Корпус фундації Biermans-Laporte для студентів та науковців з Бельгії та Люксембургу

Стежки парку Montsouris заснований Наполеоном Бонапартом (розташований через дорогу від містечка). Назва означає "мишача гора".

Один з численних вказівників розташування корпусів (Etats-Unis французькою - це Сполучені штати)